Охорона та захист лісів

Букові праліси під охороною

Ліси на Воловеччині займають 34,4 тис. га. – більше половини площі Воловецького району, або 58.9%.

Державне підприємство “Воловецьке лісове господарство”  до складу якого входять шість лісництв: Пашківецьке, Жденіївське, Підполозянське, Нижньоворітське, Верхньоволовецьке, Нижньоволовецьке розташоване в північній частині Закарпатської області на території Воловецького адміністративного району. Площа лісових масивів, на яких лісгоспом ведеться природоохоронна, лісогосподарська  та виробнича діяльність становить 27262.4 га, з них вкрита лісом – 25286 га. Основними лісоутворюючими породами на території лісгоспу є бук лісовий 79/7 %/, ялина європейська або смерека /10/6 %/, ялиця біла /5.2 %/, клен-явір/1.2 %/,  дуб скельний /0.5 %/. З метою охорони та збереження  неповторної краси Карпат на території лісгоспу створено 14  об”єктів природо – заповідного фонду на загальній площі понад  3601.8 га.

Основними документами, якими керується у своїй виробничій діяльності підприємство є матеріли базового лісовпорядкування лісів, а також цілий ряд інших нормативно-правовових документів. Згідно цих документів розмір щорічної розрахункової лісосіки головного користування по підприємству на даний час складає 40.1 тис кбм, з них у твердолистяному /буковому/ господарстві 26.6 тис кбм. Це рубки стиглого лісу вік якого починається у буковому господарстві з 101 року і вище. 

Протягом 2015 року згідно відомості чергової лісосіки головного користування, на підставі наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 603 від 22.11.2012 року у Пашківському та Жденіївському лісництвах, зокрема, проводились такі види рубок головного користування у буковому господарстві як перший прийом двох прийомної поступової рубки та кінцевий прийом двох прийомної поступової рубки. Перший вид рубки –вибірковий, тобто площа пройдена рубкою залишається вкритою лісом лише із зниженням повноти насадження. Другий вид рубки – це рубка, під час якої вся площа ділянки вирубується суцільно з послідуючим її заліснення у наступному за рубкою році. Всі ці лісові ділянки відносяться до четвертої групи лісів /експлуатаційні ліси/, тобто лісові ділянки на яких дозволена промислова заготівля деревини. Відбір та відведення в рубку цих ділянок проводились лісгоспом згідно згадуваних уже матеріалів лісовпорядкування в розмірах щорічної розрахункової лісосіки.

Жодних вирубок у захисних букових деревостанах, а тим більше у деревостанах на території природо-заповідного фонду, лісові масиви яких згадуються у публікаціях не проводилось і не проводиться. Не будемо кривити душею: є і в нашій роботі упущення та недоліки. Це в основному стосується технології лісорозробки, тобто заготівлі деревини, вивезення її з лісосіки та транспортування шляхами загального користування. Тут і починаються всі наші біди і головна з них – відсутність передової природозберігачої лісозаготівельної техніки, а також слабо розвинута дорожня інфраструктура, складний гірський рельєф. На вирішення перших двох із названих проблем, як звичайно, не вистачає коштів. Їх лісгосп, щоб як кажуть, хоч утриматися «на плаву», повинен заробити сам. Не зважаючи на те, що підприємство є державним, на ведення лісового господарства держава, нажаль, не виділяє вже на протязі ряду років жодної копійки. Однак всі обов’язкові платежі до державного бюджету повинні бути сплачені вчасно і в повному обсязі, включаючи і пенькову плату за зрубаний ліс.

В 2016 році лише пенькової плати за рубки головного користування ДП «Воловецьке лісове господарство» повинне сплатити понад 1.5 млн. грн. А ще ж необхідно вчасно заплатити зарплату працівникам, яких у лісгоспі нараховується 151 чоловік. Поряд з цим ведення лісового господарства це не лише рубання лісу, як зараз вважає переважна більшість населення. До обов’язків лісівників входить в першу чергу  лісовідновлення та природоохоронна діяльність.

Зі всіх лісів лісгоспу 63.7% – це ліси природного походження, решта – створені копіткою працею лісівників різних поколінь на площах, що вийшли з-під рубок головного користування, суцільних санітарних рубок та в результаті заліснення непридатних для сільськогосподарського використання земель.

Лісівники діють за принципом: скільки зрубав лісу, стільки і посади. Тобто жодна із вирубаних ділянок не залишається не залісненою. Інше питання, що результати своєї праці лісовод може побачити мінімум через п’ятнадцять – двадцять років, в той час як лісозаготівельник може зрубати аналогічну ділянку лише за кілька днів. Звідси і йдуть всі твердження, що ліси Карпат масово вирубуються і не заліснюються.

В даний час при лісовідновленні перевага надається букові, ялиці, ясену, явору. Не забуваємо, звичайно, і про смереку, однак  створюємо  в основному  змішані насадження, за своїм складом наближені до високопродуктивних природних екосистем, які більш стійкі до дії різного роду шкідників та хвороб лісу. В цій важливій справі приймають участь не тільки працівники лісгоспу, а в основному жителі навколишніх сіл, учні місцевих шкіл, за що їм наша велика вдячність.

31.03.2016 р.